Львівські реферати » Архітектура, будівництво » Костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії і монастиря Бернардинів у Гвіздці
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1756
  • Автор: LOL
  • Дата: 30-09-2010, 18:33
 (голосов: 0)
30-09-2010, 18:33

Костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії і монастиря Бернардинів у Гвіздці

Категорія: Архітектура, будівництво

1. Історія.

В XVI столітті Гвіздець належав Бучацьким, потім Потоцьким і Пузинам. До 1939 року костел залишався в їхніх руках. Парафія у Гвіздці мала Свідоцтво від XV століття. Спочатку парафія знаходилася у сусідніх Остапківцях. У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович з Гвіздця був найпершим фундатором костелу. У відомостях, поданих з 1615 - 1623 років згадується, що костел був знищений татарами. Парафія у Гвіздці заново була відновлена в 1710 році. Слідуючим фундатором костелу був князь Міхал Пузина, писар литовський, який в 1715 році з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію-кляштор бернардинів. З XVIІІ століття і до кінця ІІ світової війни у кляшторі проживали монахині. Спочатку парафія належала до Усєцко-Галицького деканату, а від 1765 року - до Коломийського. Нарешті, до утвореного в 1843 році, деканату Городенківського. Під кінець XIX ст. до її складу, крім містечок Гвіздець, Кулачківці, входили аж 23 села та хутори: Балинці, Бучачки, Хом'яківка, Хвалибога, Чехова, Джурків, Малий Гвіздець, Старий Гвіздець, Кобильці, Остапківці, Острівець, Прикмище, Підгайчики, Рогиня, Слобідка, Росохач, Сороки, Торговиця, Трофанівка, Вербівці, Виноград, Вишнівка, Загайпіль. Обширна територія парафії потребувала будівництва костелів і капличок. Були збудовані парафіяльні каплиці в Джуркові (1873 р.) в Сороках (1873 р.) в Загайполі (1896 р.), в Росохачі (1897 р.), в Слобідці (1905 р.). Ще планувалося збудувати капличку у Вишнівці в 1925 році . В зв'язку з цим, виникла необхідність забезпечити її пастирями. Вищезгадані парафіяльна споруди обслуговували монашки з Гвіздця, зокрема: у Джуркові та в Сороках. У міжвоєнні часи Підгайчики, Рогиня, Прикмище, Росохач, Слобідка, Вербівці11, відійшли від Гвіздецької парафії. Після спровадження бернардинів до Гвіздця в 1715 році Міхал Пузина збудував у Гвіздці дерев'яний костел, в якому законниці повинні були виконувати душпастирські функції до тих пір, поки не буде збудований належний парафіяльний костел для ксьондзів. В протоколі візиту архієпископа Скарбка святиня була визначена. Той же Скарбек на підставі акту фундації, виданого Пузиною 07.06.1719 р. виразив остаточну згоду на поселення бернардинів у Гвіздці. Фундатор зобов'язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 законників, захристію і бібліотеку, і виділити відповідну площу на город для монастиря. Формальне прохання про прийняття земельної площі до провінції рцської внесла вдова по князю Міхалу Пузині - Софія з Потоцьких 10.03.1721 р., підтверджуючи фундацію чоловіка. 18.12.1722 р. отримано затвердження фундації Законом. Акти фундаційні були зареєстровані через Софію Пузину в метриці коронній і в міських львівських актах в 1723 році. Інформацію про новофундовану святиню було надруковано в 1724 році. Уже в 1725 році костел був діючим. В 1728 році згорів дерев'яний костел з кляштором. Після поновлення дерев'яної резиденції для декількох законників, розпочато будову нового костелу, цього разу уже мурованого. 27.06.1730 року канонік львівський освятив наріжний камінь святині. Софія Пузина, на той час дружина Людвіка Каліновського, старости вінницького, в заповіті від 17.08.1729 року записала нову суму і свої коштовності на будову, яку продовжував Людвік Каліновський і її спадкоємці, а пізніше - спадкоємці Людвіка Каліновського. 17.02.1734 року Каліновський затвердив фундацію Пузинів спадкоємною. Будова, якою керував гваріан о. Яблоновський, йшла досить швидко. А перед закінченням святиня була освячена. Процес побудови кляштору тривав ще багато років. В 1734 році зроблений вівтар святого Франціска. Завдяки щедрості старостини олеховської Марії Козебродської і за гроші Самуїла Сніторського було позолочено вівтар. В 1736 році поставлений вівтар святого Антонія старанням Теклі Бєльської з Каміновських, одночасно позолочений і розмальований. До цього вівтаря Станіслав Костка Пузина, староста упіцький придбав позолочену одежу. В 1739 році Міхал Врублевський, наставник кляштору у Гвіздці, разом з Теклею Бєльською заснував фонд для головного вівтаря, який був позолочений і помальований Жураховським. В тому самому році з фундації якогось Маліновського, комісара каштеляна сохачевського, виставлено вівтар святого Тадеуша, якого позолотив і помалював Станіслав Баранецький з Коломиї. В 1742 році збудовано амвон за рахунок фонду доброчинниці Теклі Бєльської і позолочено старанням Юзефа і Маріанни з Каліновських-Понінських. Через два роки зроблений вівтар святої Анни (з фонду Катерини Врублєвської і Каржинського, чесніка смоленського). А в 1759 році - поставлено статую святого Яна з Дуклі (фундація Станіслава Пузини). В цьому ж році виготовлено сповідальниці.

Статуя святого Яна з Дуклі .

В ті ж роки виконано Хресну дорогу, органи, циборіум і антипендіум головного вівтаря, а Ян Агапсович відновив частину різьби даного вівтаря. 03.09.1888 р. Згоріли дахи і значна частина обладнання костела у Гвіздці, з якого врятовано срібло, різьба вівтарів і більшість образів. Дахи відновлено ще в тому ж році, а в наступному відремонтовано і виштукарено всередині, також придбано нові верхи веж. В 1890 році відновлено фасад і збудовано "Портал з колон коринфських", які виконав Фелікс Дорганович з Острівця. Ремонтними роботами керував інженер Альбін Загурський. 17.11.1889 року костел був освячений, і в ньому відправлялися літургії. До 1892 року виконані уже нові вівтарі. В головному вівтарі були різьблені фігури святих, а саме: Францішек, Міхал, Клара, Антоній. Там же знаходився образ Найсвятішого Серця Ісуса. На новому амвоні розміщені врятовані різьблені фігури євангелістів.

Головний вівтар.

Зменшено було кількість вівтарів, а також велися заміни образів у засувах, які представляли святого Яна з Дуклі і Матері Божої з образом Матері Божої Ченстоховської і Матері Божої Непорочної. Засув Матері Божої Непорочної фундував єпископ Ян Пузина, а виконали сестри непокалянки з Язлівця. Всі вівтарі виконав підприємець Фердинанд Маєрський з Перемишля. В 1896 році Олександр Жебровський, майстер зі Львова, закінчив новий орган. 28.06.1896 року єпископ Краковський здійснив освячення вже відновленого костела. Дрібні опорядкувальні роботи кляштора тривали до 1899 р. В 1899-1902 роках невідомі інженери ґрунтовно від фундаменту перебудували дзвіницю перед костелом. В 1907 році виготовлений новий вівтар святого Францішка Валентином Якуб'яком зі Львова, а в 1914 році - вівтар святого Юзефа, автором якого був Юзеф Краснопольський зі Львова. В 1907 році виконаний ремонт веж костельних.

Костел.Початок ХХ ст.

В час воєнний, в 1916 році, знову були пошкоджені дахи і вежі костела. Відбудовано їх аж в 1919-1922 роках, згідно проекту Єжи Косінського і реалізованого інженером Райшем з Коломиї. Керував ремонтними роботами Петро Вадовський. У міжвоєнний час добудований до кляштору, із східного боку, анекс. Під час ІІ світової війни костельні дзвони були конфісковані німецькими окупантами. В 1945 році законниці змушені були виїхати з кляштору. В костелі розмістили склад з цементом, а потім з зерном. В кляшторі спочатку містилася лікарня, а згодом - музична школа і бібліотека. Потім, замість бібліотеки - духовне училище. 13.06.1992 костел св. Антонія у Гвіздці наново освячений біскупом Рафалом Керницьким. Костел Входить до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського).

2. Опис. 2.1. Костел 2.1.1. Архітектура Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною. До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня - захристія і стіни кляштору. Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння. Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з'єднується з вежами в їх основі. Артикуляція стін нефу зроблена з допомогою спарованих композиційних пілястр, які завершуються оздобленням: литтям аканту на капітелях, виконаних в художній техніці. Вони розміщені на однаковій широкорозставлені в певному співвідношенні і здвоєні на внутрішній стороні. В трансепті і пресбітеріумі стіни розділяють поодинокі пілястри, які двостороннє здвоєні. Підтримують вони виступаючі над ними карнизи, що є в усьому костелі і перервані лише на західній стіні. В бічних стінах нефу - широкі виступи у вигляді полиць профільованих архівольтами з виступами досередини. Частина стін між спареними пілястрами в нефі легко сприймаються. Склепіння нефу і презбітеріум, і прясла перехрещуються з особливими подвійними гуртами, що утворюють вузькі впадини над півпряслами, а також над плечима трансепту. Це все розміщене тут вертикально до осі костелу. Вікна понад карнизами в нефі, презбітеріумі і трансепті прямокутні, оточені рамами. В нижній частині нефа і трансепті вікна малі і овальні. В порталі при вході до комори і захристії двері прямокутні, профільовані і мають прямокутні причілки. Між пілястрами прямокутна плита оточена прямокутно-опуклою рамою В товщині муру є сходи, що ведуть на амвон. Хори музичні, спираються на дві колони. Підпори тримають профільований гжимс, вище якого є парапет у формі аттика, оздобленого плитками. Зі сторони південної вежі з кляштору через сходову площадку є доступ на хори. Фасад костела, з погляду на розміщення веж, є значно ширший від нефу. Середня частина є одноплощинна, двоповерхова, зв'язана з бічними вежами. Завдяки особливим триповерховим фланкованим вежам костел чудово виділяється на навколишньому фоні. Лінія фасаду особливо гармонійна з випуклою серединною частиною м'якими внутрішніми зарисованими увігнутими лініями елеваціями веж і глибокими заглибинами на стиках між всіма частинами. Поверхи виразні через широкі паси, спільні для середньої частини і веж, з ледь помітними архітравами і фризами , але в основному вони особливі. Вертикальна артикуляція зроблена на першому поверсі за допомогою тосканських пілястрів, на другому і третьому - виступи. Особливо на кутах нижнього поверху веж зроблені важливі колони в псевдокапітелях, утворених з виступаючих балок. Скріплення середнього поля має спрощений вигляд, складений з композиційних пілястрів в канелюрах, які фланкуються через з'єднані волюти, і які підтримують вигнуті вгору карнизи з постаментом на осі. Волютні з'єднання вміщують Всевидяче Око, увінчане хрестом, а по боках - кам'яні вазони. На осі середньої площини фасаду є прямокутний вхідний отвір профільований ошатним обрамленням, прикрашений портиком з коринфськими колонами з канелюрами, які підтримують балки, з вигнутим півколісним карнизним фронтоном.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:*
Комментарий:
Введите код: *
^