Информація до матеріалу
  • Переглядів: 955
  • Автор: LOL
  • Дата: 7-11-2011, 20:00
 (голосов: 0)
7-11-2011, 20:00

Київське Полісся

Категорія: Охорона природи, екологія

Північна половина правобережної частини області—Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина , південною межою котрої є північна половина Іванківського району . По будові сучасної поверхні можно визначити , що вона належить до відкладень льодового комплексу середньочетвертинного періоду , а також до верхньочетвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно—алювіальних утворень .
Міжрічні простори цього району являють вирівняні , алювіально-водольодовикові , алювіальні та понижені , слабохвилясті моренно-водольодовикові слаборозчленовані рівнини , яким властив високий рівень грунтових вод .
Значні площі зайняті річками Уж та Прип’ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин виположені та терасовані .
Значну роль в сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівней належить еоловим утворенням , а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччах сучасним органогенним утворенням .
Північна половина представлена моренною рівниною , поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок , що мають часто заболочені пойми ( 4,8%) . Перші надпойменні тераси , що були складені товщею верхньочетвертинного алювію , зустрічаються лише на окремих ділянках . На незакріплених ділянках терасових рівней розвинуті еолові форми .
Нижньо-Тетеревська акумулятивна низьменна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерев . Південна її границя орієнтовно проходить по лінії від гирла річки Білки через Бородянку , Димер до гирла річки Ірпень . На відміну від попереднього району , тут набагато більше розвинуті водно-льодовикові відкладення , на значних плщах розповсюджені алювіальні відкаладення ; морена розмита та зустрічається не часто .
Територія представлена вирівненими слоборозчленованими рівнинами ( правий берег річки Тетерев ) , зниженими , плоскими , слаборозчленованими рівнинами ( міжрічча річок Тетерев та Здвиж ) та підвищеними , холмисто-хвилястими рівнинами ( міжрічча річки Здвиж та річки Ірпень ).
Міжріччам властива слабка дренажність та високий рівень грунтових вод . Долина р. Тетерев характеризується лівобічною асиметрією .
Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського , Вишгородського , Іванківського районів . Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю , місцями ускладненою еоловоми формами рель’єфу , що чергуються з відносно пониженими та заболоченими просторами междуріч .
Значні плщі заняті річковими долинами Тетерева , Здвижа , Ірпеня та їх притоків . Долини річок при глибині врізу до 30-35 м характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин викладені та терасовані . Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рель’єфу , що часто чергуються з болотними масивами .
У Бородянки та Димера розповсюджені лессові “острови”, в межах яких значно розвинуті невластиві полісським районам яружні форми .
В геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється пойма та два хорошо розвинутих рівнянадпойменних терас . Поверхні широких пойм ускладнена еоловими формами ( гряди та пісчяні вали ) , багаточисленними старицями та потоками . Потужність сучасних алювіальних відкладів ( пісків ) місцями досягають 20-25 м . Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижних частинах течії річок верхньочетвертинними пісками та суглинками , що досягають потужності 15-20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженним розвитком . Тільки в долині р.Тетерев друга надпойменна тераса ( висотою 12-15 м) місцями досягає ширини 2-3 км . Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.
Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся . Абсолютні відмітки досягають 180 м та більше , глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені , головним чином , відкладами палеогену , поверхня яких в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів . На більшій частині території райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски , що залягають в морені . Їх потужність в середньому дорівнює 6-8 м , потужність горизонту морени досягає 7-10 м. На ряді ділянок , піски, що складають поверхню заміщюються пилуватими суглінками озерного походження , а також слоїстими лессовидними суглінками потужністю 6-8 м : лессовидні суглінки складають так звані лессові “острови” ( Вишгород та ін. ) , в межах яких помітно змінюється характер рель’єфу , виявляюща ознака – розчленованість невеличкими ярами , рівнинами , промоїнами . В західній частині району ( Макаровський район ) опосередковано на поверхню виходить морена . Такі поверхні (які , як правило , не мають покрова водно-льодовикових пісків ) утворюють Макаровську моренну западину . Поверхня рівнини на баготьох ділянках ускладнена пісковими грядами , холмами , заболоченними зниженнями , на ній зустрічаються моренні холми , вали .
Глибина врізу 30-40 , рідко 50 м. В будові долин приймає участь , окрім пойми , два рівня надпойменних террас . Контури долин у більшості випадків нечіткі , коренні схили виложені , вони широкі . Долини річок відрізняються наявністю широких , часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торфяників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень . Її пойма досягає ширини 2-3 км , відносна висота в середньому 0,3-0,4 метри . Поверхня пойми місцями заторфована чи ускладнена пісковими грівами та валами .
Перша надпойменна тераса виражена морфологічно більш чітко в лівобережній частині долини , де відносна висота її складає 7-8 м. Поверхня тераси часто вщхолмлена за рахунок розвитку піскових валів , гряд , дюноподібних утворень , що чергуються з заболоченими ділянкам . На ділянках , де в будові алювію тераси значну удільну вагу займають суглинкові породи , поверхня останньої прорізана неглибокими ярами , що відкриваються в пойму р.Ірпень . Потужність пісчано-суглиністого алювію , що складають терасу 15-17 м.
Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабо . При відносній висоті 15-20 м вона досягає ширини 2,5-3 м. На багатьох ділянках тераса з поверхні складена пісковими відкладами , що підпадають еоловій переробці . З еоловою переробкою пов’язана хвилястість тераси з розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями , що чергуються з котловинами видування . Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. В місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси , та пов’язані з ними яружні форми .

Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка , що приєднується до правого корінного схилу долини р.Дніпро . Тут з поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків , на відміну від просторів що її оточують , що характеризуються більшею розчленованістю та ерозійними формами .
Тут вище місцевого базісу ерозії залягають товщі бурих та пестрих глин , а також мергелей київської світи , палеогену , що є однією з причин розвитку зсувних процесів . В корінному схилі долини р.Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані в два яруса . Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40-50 м. В ярах , що розчленяють схил долини Дніпра виникають опвзні-потоки , в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали .
На відкритих схилових поверхнях , пестрі та бурі глини вивітрюються виникають оповзні-опливини . В їх розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища . У ст.Петровци абразійні процеси сприяють оживленню сучасної оповзневої діяльності . Активізація оповзней тут також пов’язана з виклінуванням водоносного горизонту берегової світи палеогена в верхній частині корінного схилу долини Дніпра . 
Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини , в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини . Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м , поступово зменьшуючись к півночі та у напрямку північ-схід . 
В межах регіону , що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато) , з широким розвитком лесов та лесовидних порід на міжрічних просторах , що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик , Барахти , Велика Ольшанка та ін. )
З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:*
Комментарий:
Введите код: *
^