Львівські реферати » Охорона природи, екологія » Вплив природних катастроф
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1269
  • Автор: LOL
  • Дата: 27-06-2010, 19:35
 (голосов: 0)
27-06-2010, 19:35

Вплив природних катастроф

Категорія: Охорона природи, екологія

Вплив природних катастроф

Проблема точного визначення наслідків впливу на людину малих доз була і залишається актуальною і не розв’язаною до кінця. На жаль, окрім наукового значення і змісту, вона з самого початку містила небажані додатки, була "забруднена" політичними й ідеологічними аспектами.

Кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючого випромінення було неповним і однобоким. Аж до кінця його нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення. Мотивація була досить "оригінальною" бо мовчання виправдовувалося гострою потребою захистити людей від радіофобії, небезпечної панічної поведінки, неврозів, розладів психіки тощо.

Одночасно в пресі й науково-популярній літературі постійно наголошувалося, що навіть одиночна швидка і заряджена частинка може викликати непоправне пошкодження молекул ДНК і народження нащадка з невиліковними клітинними дефектами. У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину.

Утримання практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли необхідно було послати сотні тисяч людей під комплексний обстріл всіма можливими видами випромінювання.

Катастрофічні наслідки чорнобильського лиха призвели до остаточної втрати гармонії взаємин людини і світу, природне середовище перетворилося на джерело небезпеки настільки неприродної, що її ознаки не сприймають органи чуття, а вироблені століттями захисні реакції виявились непридатними для виживання.[2]

Якщо людина отримує дозу 1 Гр., то в кожному кілограмі її тіла іонізуючі агенти виділяють енергію 1 Дж. Стільки ж виділяє камінчик масою 1 кг, впавши з висоти 10 см. Тому може видатися, що це мала енергія, шкідливі наслідки малоймовірні, адже тіло нагріється ледь на 0,00024 оС.

На жаль це не так, і така доза негативно відіб'ється на здоров'ї. Причиною є особлива токсичність вторинних продуктів дії радіації, своєрідне біологічне підсилення фізичної дії іонізуючого випромінювання.

Постає необхідність встановлення критеріїв малих доз і визначення межі чи порогу реальної небезпеки для здоров'я як однієї особи, так і всього людства.

"Малими дозами" умовно називають ті дози, які в 2-3-4 (5) разів перевищують отримані населенням різних ділянок поверхні Землі внаслідок зовнішнього і внутрішнього опромінення, спричиненого наявними у довкіллі природніми радіонуклідами. Практично немає серйозних практичних зауважень стосовно даних, які входять у наступну таблицю для джерел природнього іонізуючого випромінювання та їх відносного значення, а також для середньої дози за рік майже для всіх людей на Землі.

Проблемою є рівні перевищення наведеної середньої дози в багатьох місцях Землі. Вона у 2-3 рази більша у багатьох гірських зонах (виходи збагачених ураном порід і посилення потоку від позаземних джерел). На меншій площі спостерігається ще більша середня річна доза для постійного населення з десятків тисяч осіб. Добре відома "торієва смуга" у штаті Керала (Індія), де подекуди дози сягають 0,8-1,2 бор. У Бразилії (зона міста Гуаканара) ще більше: від 1,5 до 2 бер. Під час інтенсивних пошуків родовищ урану і торію геологи знайшли місця локального перевищення середнього природного фону мало не в кожній країні (відомі такі зони й на території України).

Уважне дослідження стану здоров'я населення цих "опромінюваних" місцевостей і порівняння із здоров'ям сусідів, що живуть в тих же кліматичних умовах, але в слабшому радіаційному полі, не виявило помітного негативного впливу підвищеного в кілька разів фону іонізуючої радіації. Саме ця обставина й ускладнює визначення "малих" доз, встановлення тієї порогової дози, розпочинаючи з якої чітко виявляється негативний вплив радіації природного типу на здоров'я людей.

Вивченню адаптації людини до стресових умов за останнє десятиліття приділяється багато уваги у зв'язку із збільшенням числа екстремальних ситуацій природнього походження, а також масштабів і числа промислових катастроф.

Дестабілізація природнього і соціального середовища в місці постійного проживання людини, яка виникає в результаті якої-небудь крупномасштабної аварії, виявляє особливий вплив на стан здоров'я і самопочуття, психологічний статус постраждалого населення.

В даний час доведеним є положення про те, що виникнення порушень психічної адапатції у жертв стихійних лих і катастроф можна розглядати як єдиний процес, динаміка і структура якого визначається особливостями екстремальної ситуації і реагуючої людини.

Аварія на ЧАЕС в травні 1986 р. є прикладом естремальної ситуації, яка повністю відповідає характеристиці катастрофічної події, яка визначається ВОЗ як ситуація з непердбачуваними серйозними і безпосередніми загрозами суспільному здоров'ю. Як і будь-яка інша, Чорнобильська катастрофа характеризувалась базовим стресором (радіацією) з подальшим каскадом опосередкованих дистресів, які напротивагу - за уповільненим темпом розвитку процесів психічної дезадаптації послідовно втягуваних в нього груп населення, хронізації ситуації [16, 155]. Особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, підпали під багатофакторний вплив радіаційного і нерадіаційного характеру.

Екстрасенсорний характер впливу радіації, відсутність чітко визначеної нижньої границі збитків дозволило класифікувати Чорнобильську катастрофу як таку, що розпливається, з тривалим психологічним ефектом.

Динамічне вивчення психічного здоров'я різних континентів постраждалих в роки аварії на ЧАЕС дозволило виділити три етапи розвитку екстремальної ситуації, який супроводжувався різними психологенними і біогенними впливами.

Гострий період катастрофи продовжувався з моменту аварії до завершення евакуації з небезпечної зони ( з 26 квітня по 5 травня 1986) і характеризувався недостатнім усвідомленням того, що сталося, що було пов'язано з відсутністю сенсорно відчутних проявів катастрофи для переважної більшості населення.

На 2 етапі (ближніх наслідків, з травня по жовтень 1986 р.) під гострими стресогенними факторами, які визначали екстремальні ситуації, були невизначеність побуту, працевлаштування, втрата дому, майна, зміни життєвого стереотипу.

Третій етап ( період віддалених наслідків, який почався з жовтня 1986 р.) характеризувався появою побоювання можливості розвитку наслідків променевого впливу труднощами адаптації і швидше умовами життя і праці, неоднаковістю наданих соціальних пільг.

В перший період екстремальний вплив зачіпав вітальні основи, в якості відповіді формувалися відносно однотипні реакції, які визначалися тривогою й страхом різного ступеня вираженості. На відміну від першого, в другому періоді при формуванні психічної дезадаптації значно більше значення мали преморбідні особливості особистості. Суттєвим механізмом психічної адаптації і дезадаптації була невизначеність ситуації в часі при розумінні обов'язкового її завершення, гарантованого державою. В третьому періоді найбільш інтенсивними було і психогенний вплив фактору загрози здоров'ю. Збережені довший час негативні фактори ніби входять в структуру існування людей, у зв'язку з чим у них появляється можливість помітної переробки ситуації, власних переживань і відчуттів.

Відносно повільний розвиток естремальної поставарійної ситуації призвів до виникнення психотичних психічних порушень, облігатним прикладом яких були аффект тривоги, який складав основу для подальшого розвитку невротичних розладів і особистісних декомпенсацій. Психологічні і пихосоціальні скрінніг-дослідження контингентів потерпілих на різних етапах виявили універсальну реакцію у вигляді підвищеної тривожності як стійкої риси особистості, характерної для стану хронічного комбінованого стресу з усіма трьома його компонентами: психосоматичним, аффектно-вольовим, поведінковим [15, 26, 107, 104, 123]. Клінічно-інструментальні, лабораторні дослідження цих контингентів свідчили про типові ознаки хронічного стресу.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:*
Комментарий:
Введите код: *
^