Сортувати по: даті | популярності | відвідуваності | коментаріях | алфавіту
Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 1514
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 15:03
25-02-2011, 15:03

Креативність і гармонійність особистості (психотерапевтичний аспект)

Категорія: Психологія

Продуктивність креативного підходу в психотерапії можна проілюструвати на прикладі декількох провідних психотерапевтичних напрямків, що є найбільш популярними та визнаними у світі. Одним з таких методів є рольова психотерапія, насамперед - психодрама, яка методологічно ґрунтується на теорії спонтанності та креативності Я. Морено [6, 7]. Три основні поняття, на яких базується психодрама-терапія, це спонтанність, креативність та культурний консерв. Основна причина психологічних проблем, за Морено, це блокування спонтанності, а засіб її розкриття - це розвиток креативності. Творчість закладена у самій природі психодрами. Відомі британські психодраматисти Пол Холмс і Марша Карп писали, що психологічна допомога особистості стає ефективною, якщо вдається поєднати "два дуже могутніх і дуже дієвих фактора: натхнення і техніку. <...> Під натхненням ми розуміємо процес, під час якого творчість і спонтанність дозволяють терапевту створити щось нове і для себе, і для клієнта" [11, с. 19].

Психодраматична гра - це у вищій степені творчий процес, який на відміну від театральної творчості будується не на записаному тексті п'єси або сценарію, сюжет виникає в момент самого відігрівання теми протагоністом під керівництвом психодраматиста-режисера. Саме з креативністю, творчим потенціалом психодрама пов'язує основні ресурси розвитку особистості і подолання нею психологічних проблем.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 1121
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 15:02
25-02-2011, 15:02

Психологічні ролі в структурі особистості

Категорія: Психологія

Особистість має дуалістичну природу. В ній перетинаються біологічне та соціальне, індивідуальне та групове, вроджене та набуте. З одного боку, особистість є результатом розвитку неповторної індивідуальності людини; з іншого - це соціальна якість індивіда, його суспільне обличчя, що сформоване в результаті соціалізації, тобто засвоєння соціальних цінностей. Соціально-індивідуальний дуалізм особистості є причиною суттєвих труднощів на шляху створення холістичних наукових концепцій, які б не страждали ухилом в той чи інший бік. На нашу думку, категорією, яка може відображати дуалістичність особистості, є категорія "ролі".

Поняття "роль", як і багато інших, є одночасно і повсякденним поняттям і науковим терміном. Але, при дуже широкому використанні його в повсякденному житті, в науковому плані воно розроблялося ще недостатньо, особливо в аспекті психології особистості. Психологія ролей може мати два стратегічні напрямки: соціально-психологічний і особистісний. Роль - це той місточок, що з'єднує групове та індивідуальне, особистісне та суспільне. Роль - це засіб і механізм включення особистості в групу. В принципі, в кожній групі, де спілкується людина, в неї є своя роль, а часом і не одна. Отже, роль може виступити ключовою ланкою в розв'язанні проблеми соціально-індивідуального дуалізму.

Особистісні аспекти психології ролей висвітлені в рольових теоріях особистості, серед яких слід виділити: теорію символічного інтеракціонізму [11], теорію психодрами [5; 12] та трансакційний аналіз [1]. Ці теорії не настільки популярні, як, скажімо, психоаналітичні чи гуманістичні, вони не потрапили до відомих підручників по теоріям особистості, проте містять дуже цікаві концепції, що можуть мати неабиякий науковий інтерес.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 660
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 15:00
25-02-2011, 15:00

Теоретичні роздуми над проблемою потенціального та актуального в здібностях

Категорія: Психологія

Проблема співвідношення потенціального і актуального в розвитку здібностей (якій багато уваги присвятив Г. С. Костюк), на перший погляд, якщо судити по числу дискусій та публікацій, є однією з самих розроблених. Однак, враховуючи складність та глибину, її навряд чи можна вважати вичерпаною. Ця проблема дуже важлива і для теорії та методології, і для практики, її розв'язання допоможе вирішити багато інших проблем психології здібностей.

Діалектика категорій "потенціальне-актуальне" при їх аналізі виводить на інші парні категорії; "біологічне-соціальне", "вроджене-набуте", "генетичне (успадковане)-привнесене середовищем", "внутрішньо детерміноване-зовнішньо детерміноване". Ці категорії описують різні сторони понять "потенціальне" та "актуальне", виступають (принаймні частково) їх конкретними формами, хоча й не зводяться до останніх. Між цими парами існують певні взаємні відношення, які повинні стати предметом окремого аналізу.

Серед проблем, пов'язаних з потенціальним та актуальним, найбільш важливими є: в методологічному плані - проблема взаємопереходу цих феноменів, а також визначення відносної границі між ними; в теоретичному - визначення теоретичних меж розвитку здібностей; в практичному - проблема найефективнішої реалізації закладених в людині потенціальних можливостей.

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 612
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:59
25-02-2011, 14:59

Ісламський світ

Категорія: Психологія

Давньогрецька цивілізація в умовах соціально-економічної деградації руйнувалася. Поступово втрачалася велика частина добутих знань в різних наукових областях, в тому числі і в галузі психологічних знань. Жорстокі удари по античній культурі наносила християнська церква, яка створювала атмосферу войовничої нетерпимості до всього "язичницького". У IV столітті був знищений науковий центр в Олександрії. На початку VI століття імператор Юстиніан закрив Афінську школу, яка проіснувала біля тисячі років – останнє вогнище античної філософії. Природничонаукове дослідження природи призупинилося. Його замінили релігійні спекуляції.

Переорієнтація філософського мислення на зближення з позитивним знанням про природу відбувалася в цей період у надрах іншої культури – арабомовної, розквіт якої припав на VIII-ХІІ століття.

Після об'єднання в VII столітті арабських племен виникла держава, яка мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію – іслам. Під егідою цієї релігії почався завойовницький рух арабів, який завершилося утворенням Халіфату, на територіях якого жили народи з древніми культурними традиціями.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 1865
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:56
25-02-2011, 14:56

Психологічне консультування безробітних

Категорія: Психологія

В якості клієнта психолога-консультанта центру зайнятості виступає безробітний або шукаючий роботу. Робота з цим контингентом, з одного боку, спрощує процес психологічного консультування (тематика консультування, як правило, зводиться до загального стереотипу), а з другого боку, саме ця категорія населення потребує особливої уваги консультанта та його специфічних знань. Тому більш конкретно зупинимося на психологічних особливостях безробітних.

Економічна криза у державі, незбалансованість економічних процесів викликає стан постійної соціальної напруженості. Для безробітного, про положення якого можна говорити як про ускладнене, характерні постійні фрустрації

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 5313
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:52
25-02-2011, 14:52

Суїцид як підсумок неадекватної поведінки

Категорія: Психологія

Самогубство - акт позбавлення себе життя, під час якого людина діє навмисно, цілеспрямовано і свідомо.

Навмисна смерть може мати різну форму. Ці відмінності дуже важливі для клініцистів і дослідників, коли вони намагаються зрозуміти і провести лікування суїцидентів. Враховуючи дані відмінності, Шнейдман дав описи чотирьох типів людей, які навмисно прагнуть покласти край своєму існуванню: шукачі смерті; ініціатори смерті; ті, хто заперечують смерть та гравці зі смертю.

Шукачі смерті у момент здійснення спроби самогубства явно прагнуть померти. Така цілеспрямованість зберігається порівняно недовго, потім її змінюють сумніви - через яку-небудь годину або наступного дня, а потім це ж бажання померти повертається знов.

Ініціатори смерті теж прагнуть померти, але вони діють виходячи з переконання про неминучість смерті, що наближається, і вважають, що своїм вчинком просто прискорюють цей процес. Деякі з них вважають, що їх смерть це всього лише питання декількох днів або тижнів. Під цю категорію підпадають багато випадків суїциду серед немолодих і важко хворих людей (Valente ). Письменник Ернест Хемінгуей, що все життя відрізнявся міцним здоров'ям, був дуже стурбований своїм фізичним станом, що поступово погіршувався, і саме це, на думку багатьох дослідників, визначило його рішення накласти на себе руки.

Шукач смерті - людина, що має твердий намір накласти на себе руки у момент здійснення спроби самогубства.

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 4414
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:43
25-02-2011, 14:43

Увага як умова пізнавальної активності особистості

Категорія: Психологія

Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто вона буває до чогось уважною.

Отже, увага — це особлива форма психічної діяльності, яка вияв­ляється в спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляєть­ся в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншо­го. Уважно вслухаючись або вдивляючись у щось, вона не чує, що до неї звертаються, не помічає перешкод на дорозі.

Вибірковість уваги пояснюється більш вираженою гальмівною ді­єю вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш зна­чущих, які в цей час на неї діють. За такого стану предмети уваги яскравіше відображаються нашою свідомістю.

Увага потрібна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної'та ру­хової діяльності. Побутує порівняння уваги з термометром, який дає змогу робити висновки про переваги методів навчання та правиль­ність його організації.

Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи ті об'єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона являє собою характерологічну власти­вість особистості, завдяки якій людина володіє своєю увагою, а то­му своєчасно й активно зосереджується, скеровує увагу.

Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й під­тримувати свою увагу в процесі діяльності внутрішніми засобами.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 3294
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:41
25-02-2011, 14:41

Пізнання і творчість

Категорія: Психологія

Безпосередній зв'язок пізнання з практикою визначає донаукове, так зване стихійно-емпіричне, буденне пізнання, яке виникає разом з формуванням людського суспільства і здійснюється людьми в процесі всіх видів їхньої життєдіяльності. Його називають стихійним, оскільки воно не передбачає постановки будь-яких пізнавальних завдань, які б не стосувались безпосередньо потреб практики.

Це пізнання, разом з тим, є емпіричним, оскільки воно не йде далі окремих тверджень про різні властивості та окремі відношення предметів повсякденного досвіду. Тут схоплюються певні закономірні взаємозв'язки і взаємозалежності, які яскраво відображені в народній мудрості, в т.ч. у прислів'ях, народних прикметах і т.д. Донаукове стихійно-емпіричне пізнання одночасно є і формою практичної діяльності, воно безпосередньо вплетене в неї. Безпосередня мета його — не пізнання світу, а саме виробництво предметів, яке, зрештою, неможливе без певного знання про предмети та знаряддя праці, способи їхньої зміни, застосування і т.д. Правда, це не означає, що практика зумовлена пізнанням. Знання в своєму виникненні, в своїй донауковій формі іманентне практиці, чим зумовлює її якісну визначеність як специфічно людської форми діяльності.

Характерними рисами донаукового стихійно-емпіричного пізнання є те, що, по-перше, даний рівень пізнання спирається, як правило, не на будь-які теоретично-пізнавальні концепції, а на багаторазове повторення поколіннями людей однакових операцій з речами та їхніми властивостями, що і дає змогу відібрати такі способи практичної діяльності, які враховують певні об'єктивні властивості цих речей і є достатньо ефективними для одержання необхідних практичних результатів. По-друге, донаукове, стихійно-емпіричне пізнання не має своїх специфічних методів і спеціальних засобів. Засобами цього рівня пізнання є знаряддя праці, які одночасно виконують як виробничі, так і пізнавальні функції. По-третє, результати цього рівня пізнання, звичайно, виражаються та закріплюються у виробничому досвіді, в певних рецептурних правилах, які фіксують дії, необхідні для одержання корисного ефекту, забезпечення результативності людської діяльності. По-четверте, донаукове, стихійно-емпіричне пізнання не пов'язане з певним конкретним об'єктом пізнання. Об'єктом тут є ті різноманітні явища, з якими пов'язані люди в процесі своєї життєдіяльності. Зміни в характері життєдіяльності, розширення її сфери призводить до того, що люди стикаються з усе новими і новими явищами дійсності, тому об'єкт цього рівня пізнання є дуже широким і невизначеним.

На відміну від донаукового, стихійно-емпіричного пізнання наукове пізнання виникає лише на певному етапі історичного розвитку людства. Виникнення його пов'язане з суспільним розподілом праці, з відділенням розумової праці від фізичної і перетворенням розумової праці, духовної діяльності у відносно самостійну сферу.

Наукове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямовану пізнавальну діяльність, яка складається із взаємодії таких компонентів: 1) пізнавальної діяльності спеціально підготовлених груп людей, які досягли певного рівня знань, навичок, розуміння, виробили відповідні світоглядні та методологічні установки з приводу своєї професійної діяльності; 2) об'єктів пізнання, які можуть не збігатися безпосередньо з об'єктами виробничої діяльності, а також практики в цілому; 3) предмета пізнання, який детермінується об'єктом пізнання і проявляється в певних логічних формах; 4) особливих методів та засобів пізнання; 5) уже сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів; 6) результатів пізнання, що виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах; 7) цілей, що спрямовані на досягнення істинного та достовірного, систематизованого знання, здатного пояснити явища, передбачити їхні можливі зміни і бути застосованим практично. Наукове пізнання, таким чином, — це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання, в свою чергу, детермінуються, з одного боку, практичними потребами суспільства, а з іншого — потребами розвитку самого наукового пізнання.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 6522
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:40
25-02-2011, 14:40

Психологічні аспекти професійної діяльності лікаря

Категорія: Психологія

В сучасній медицині продовжується диференціація її розділів, значно зросла чисельність вузьких лікарських спеціальностей. З кожним роком все ширше застосовуються технічні засоби для обстеження і лікування хворих. Необхідність все частіше звертатись до додаткових методів дослідження хворих (електронних приладів, комп’ютерів, лабораторних досліджень тощо), може привести до втрати психологічного контакту лікаря з хворим, до недооцінки особистості хворого, складного світу його переживань, тривоги, страхів, сумнівів, до штучного розмежування функцій хворого організму на частковості, до надмірної технізації, до дегуманізації клінічної медицини.

Все це може створити невидиму стіну між лікарем і хворим. Виникне загроза, що майбутній лікар буде дивитись на хворого з позиції тільки своєї спеціальності і не оцінюватиме належним чином реакції цілісного організму на хворобу, психічного стану людини, як суб’єкта життя, як особистість.

Враховуючи сказане ставиться завдання навчити майбутніх лікарів особливостям функціонування психіки у здорових та хворих людей, її вплив на перебіг і наслідки хвороби. Лікар зобов’язаний, в процесі спілкування з хворим, забезпечити оптимальну систему психологічних цілющих впливів, в тому числі всіх обставин, які супроводжують хворого в процесі діагностики та лікування. Хворий не є пасивним об’єктом маніпуляцій. Він завжди виступає в ролі друга або противника лікаря. Хворий є активним творцем вторинної психічної симптоматики своєї хвороби. Ось чому своєчасна психологічна оцінка рис особистості хворого і оточуючого середовища дозволить дати надійний прогноз успішності лікування.

 

Інформація до матеріалу
  • Переглядів: 714
  • Автор: LOL
  • Дата: 25-02-2011, 14:37
25-02-2011, 14:37

Вплив активізації рухової активності на соціальну інтеграцію глухих дітей

Категорія: Психологія

Залучення глухих дітей до регулярних занять фізичними вправами і формування в них достатньо високого рівня фізичної активності має вирішальне значення для підвищення ефективності процесу соціальної інтеграції [1]. У цьому плані проблема використання соціальних факторів у фізичному вихованні неповносправних дітей може характеризуватися як один із основних напрямків активізації їх фізичної активності.

Відомо, що активність людини у суспільстві визначається цілим рядом факторів. Із суб’єктивного боку вона обумовлена свідомим ставленням до своєї діяльності на основі сформованої системи внутрішніх мотивів: потреб, інтересів, ціннісних орієнтирів, мети і переконань, які виконують роль цих мотивів [4]. У свою чергу, усвідомлення зовнішнього світу є не тільки суб’єктивно-психологічним явищем, яке проявляється як єдність суб’єктивного та об’єктивного, де провідна роль належить об’єктивному фактору. З об’єктивного боку на свідомість людини серед численних чинників особливий вплив має соціальне середовище і в першу чергу навчальний колектив [5,3].

Таким чином, будь-яка діяльність детермінується внутрішніми об’єктивно-суб’єктивними мотивами, які формуються під дією зовнішніх, в основному соціальних факторів: соціальних потреб, суспільних інтересів, колективних установок та інших чинників соціального середовища.

Для визначення особистісних і ситуативних мотивів щодо занять фізичною культурою проводили індивідуальне анкетування. За основу анкетного опитування брали опитувальні тести  Корольчук М. С. і  Анастази А. [3,4].   

 

Назад Вперед
^