Львівські реферати » Психологія » Інтерперсональна поведінка тренера та успішність змагальної діяльності спортсменів-підлітків
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1712
  • Автор: LOL
  • Дата: 30-04-2009, 17:01
 (голосов: 0)
30-04-2009, 17:01

Інтерперсональна поведінка тренера та успішність змагальної діяльності спортсменів-підлітків

Категорія: Психологія

Нині в проблемі підготовки висококваліфікованих спортсменів (команд) великого значення надається не тільки техніко-тактичним факторам розвитку спортсмена, але й психологічній підготовці. Як правило, тренерові належить головна роль в організації спортивної діяльності, тому все більшого значення набуває його психологічна підготовленість, адже головною функцією тренера є особистісно-орієнтоване виховання та освіта. Знання соціально-психологічних основ формування взаємин, виникнення й нормалізації конфліктних ситуацій, управління спортивною командою допомагає тренерові зробити ефективнішою діяльність усього колективу.

Високу значимість для ефективності діяльності може мати діагностика цілісної системи „тренер – спортсмен”. Не викликає сумніву, що характер спілкування та взаємодії, що складаються в команді в системах „спортсмен – спортсмен” і „спортсмен – тренер”, значно впливає на успішність діяльності. Ще на початку 1980-х років це питання розкривалося в працях Ю. Ханіна і Ю. Коломійцева [14; 3]. Але в їх дослідженнях, та й у багатьох наступних, увага спрямовувалася на спортсмена, на його взаємостосунки в команді, на сумісність у системі „спортсмен – спортсмен”. В останні ж роки з’являється чимало досліджень, де об’єктом уваги стає вже особистість тренера і цілісна система „тренер – спортсмен” [1; 10; 13].

Один з ключових аспектів спортивної діяльності –міжособистісне спілкування тренера зі спортсменом. Від стилю спілкування тренера залежить ефективність розвитку й результативність спортсмена. Тому одним з факторів успішності спільної діяльності в спортивній команді можна виокремити стиль спілкування тренера.

У широкому розумінні стиль – це постійне, універсальне, цілісне психічне утворення, що включає свідомі й несвідомі механізми пасивної і активної (перетворюючої) адаптації людини до середовища. Індивідуальний стиль можна розглядати як психологічну систему, що забезпечує оптимальне узгодження індивідуальності людини із зовнішніми умовами (вимогами діяльності, методикою навчання й тренування, індивідуальністю партнерів тощо), як систему активної адаптації людини до середовища в різних стильових проявах (когнітивних, емоційних, психомоторних, стилів професійної діяльності, стилів життя) [12].

Від стилю спілкування тренера залежить не тільки подальша зацікавленість спортсмена певним видом спорту, але й узгодженість з іншими членами команди, задоволеність собою, своїми досягненнями, рівнем спортивної майстерності, тренером. Результативність взаємодії багато в чому визначається міжособистісною компетентністю, що розглядається як одна з професійно значимих якостей фахівця, що працює з людьми, і яке характеризується як здатність людини успішно взаємодіяти з іншими [5].

Л. Рогальова виокремлює два типи тренерів: тренери, налаштовані тільки на спортивний результат, і тренери з професійно-педагогічним настановленням (орієнтовані як на досягнення спортивного результату, так і на процес виховання спортсменів) [9].

Зараз уже немає потреби доводити, що провідну роль у ставленні людини до світу відіграють якості, що визначають її приналежність до соціальної системи. Психологічних властивостей особистості поза системою суспільних відносин, до яких ця особистість залучена, просто не існує [4].

Прийнята нами за методологічну основу досліджень теорія функціональних систем П. Анохіна, яка охоплює єдиним розумінням найтонші нейрофізіологічні механізми й цілісну діяльність організму, дозволила розглядати систему „тренер – спортсмен” як єдине взаємопов’язане і взаємозалежне ціле. Отже, одним з актуальних питань психології спорту можна вважати питання, якою мірою успішність спортсмена залежить від стилю поведінки тренера.

У своїх дослідженнях ми припускаємо, що причиною успішності й неуспішності спортсменів може бути характер міжособистісних відносин тренера й спортсменів [8].

Розглянемо поняття „успішність” стосовно діяльності спортсмена. Це поняття, передусім, неоднозначне. У психології праці воно включає, насамперед, продуктивність. Для оцінки успішності має значення також якість продукції, безпомилковість дій. Для оцінки діяльності спортивної команди, головним завданням якої є перемога над суперником, використовується критерій ефективності (співвідношення виграшів і помилок), що характеризує якісну й кількісну сторони діяльності. У деяких випадках, при неможливості кількісної оцінки і високому заданому рівні надійності (безпомилковості), показником успішності може бути рівень складності завдання [2].

Як показник успішності, зокрема, волейболісток віком 11 – 13 років ми прийняли техніко-тактичні критерії, що демонструються в процесі змагальної діяльності: якість прийому – передачі м’яча, нападу, подачі [7], бо на початковому етапі підготовки показник виграних і програних зустрічей ще не дуже значимий. Важливо розуміти тактичні і технічні дії, правильно їх виконувати, а це залежить від багатьох факторів, у тому числі й від задоволеності тренерськими поясненнями й настановами.

Мета роботи – визначення способів підвищення ефективності спільної діяльності у волейбольній команді з урахуванням особливостей міжособистісних відносин у системі „тренер – спортсмен”.

Гіпотезою дослідження було припущення про наявність залежності стилю спілкування тренера й успішності спортивної команди (на прикладі дитячих волейбольних команд).

Для реалізації дослідження й підтвердження наукової гіпотези було поставлено завдання: вивчити кількісні і якісні характеристики інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації та здійснення завдань спортивної діяльності; проаналізувати особливості впливу кількісних і якісних характеристик інтерперсональної поведінки тренера на успішність змагальної діяльності юних волейболісток.

Об’єкт дослідження – стиль міжособистісної взаємодії в системі „тренер – спортсмен” у процесі змагальної та навчально-тренувальної діяльності.

Предмет дослідження – характер впливу індивідуальної структури поведінки тренера на успішність у спортивній діяльності волейболісток.

Методи й організація дослідження

До дослідження було залучено 41 спортсменку 1990 – 1992 років народження та 5 тренерів команд Житомирської області.

Для вирішення завдань застосовувалися:

· методика діагностики міжособистісних відносин (Т. Лірі);

· методика визначення індивідуальної успішності спортсменок (педагогічне спостереження). Складалася таблиця, де в кожній грі реєструвалася кількість результативних (успішних), нерезультативних (неуспішних) прийомів – передач, нападів і подач кожної спортсменки, що брала участь у змаганнях. За різницею позитивних і негативних виконань цих технічних і тактичних прийомів визначався успішний і неуспішний спортсмен;

· метод експертних оцінок. Дані коректувалися усно, спільно з тренерами команд.

Аналіз результатів дослідження

Інтерпретація отриманих даних дала можливість вирішити завдання нашого дослідження: проаналізувати кількісні і якісні характеристики інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації і здійснення завдань керівництва дитячою волейбольною командою, а також порівняти характеристики поведінки тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок.

Оскільки у своїх дослідженнях індивідуальний стиль тренера розглядаємо як психологічну систему, що забезпечує оптимальне узгодження індивідуальності тренера з індивідуальністю спортсмена, то при оцінці цілісної системи „тренер – спортсмен” важливу роль відіграє і ставлення спортсмена до пропонованого тренером стилю взаємодії. Адже взаємодія в педагогічній системі не може бути успішною, якщо її результат не був схвалений партнером – учнем чи спортсменом.

Тренер підліткової спортивної команди з волейболу виявив такі особливості інтерперсональної поведінки (таблиця 1).

Таблиця 1

Стиль поведінки „актуального” тренера у сприйнятті спортсменок-підлітків з різними індивідуальними показниками успішності змагальної діяльності

Стиль поведінки

окт

Успішні n = 21 (М±m)

Неуспішні n = 20 (М±m)

Різниця (W)

t-критерій Стьюдента

Владно-лідируючий

окт1

11,05±0,51

11,65±0,39

-0.6

1,92

Незалежно-домінуючий

окт2

6.33±0,49

6.96±0,31

-0.63

1,74

Прямолінійно-агресивний

окт3

7.16±0,45

7.22±0,3

-0.06

1,62

Недовірливо-скептичний

окт4

3.5±0,5

3.13±0,59

0.37

2,31*

Покірно-сором'язливий

окт5

5.16±0,45

3.96±0,4

1.2

1,8

Сором'язливо-слухняний

окт6

7.11±0,75

6±0,45

1.11

2,61**

Схильний до співпраці

окт7

9±0,72

8.61±0,66

0.39

2,94**

Відповідально-великодушний

окт8

9.7±0,44

8.61±0,5

1.09

1,98*

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:*
Комментарий:
Введите код: *
^